ОСВІТА ЯК РУШІЙ ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Віталій  ТЕЛЬВАК

doi:10.69550/3041-1467.9.357785

Автор(и)

Віталій ТЕЛЬВАК доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна https://orcid.org/0000-0002-2445-968X

DOI:

https://doi.org/10.69550/3041-1467.9.357785

Ключові слова:

початкове, середнє та вище шкільництво, посткомуністична трансформація, Третя Річ Посполита, українська та польська історіографія

Анотація

Мета дослідження – з’ясувати особливості змін у польському шкільництві протягом кінця 1980 – 1990-х рр. і відтворити їхній вплив на демократизацію суспільного життя. Методологічне підґрунтя становить міждисциплінарний підхід. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі, виходячи з принципів об’єктивності та історизму. Наукова новизна статті полягає у цілісному підсумуванні освітянської складової реформ, які знаменували посткомуністичну трансформацію польського суспільства. У підсумку відзначено, що після 1989 р. освіта в Польщі зазнала глибоких трансформацій, що стали наслідком політичних, соціальних та економічних змін у країні після падіння комуністичної системи. Політична трансформація створила умови для розвитку нової моделі освіти, заснованої на демократичних принципах вільного ринку та європейських стандартах якості освіти. Найважливішими напрямами змін були децентралізація системи, поглиблення автономії шкіл, адаптація навчальних програм до реалій ринкової економіки та впровадження нових організаційних структур. Реформа освіти також мала на меті підвищення ролі місцевих органів влади, які протягом 1990-х рр. взяли на себе відповідальність за управління та фінансування початкових і середніх шкіл. Це рішення мало на меті підвищити гнучкість освітнього менеджменту й адаптувати школу до потреб місцевих громад. Водночас школи отримали більшу навчальну та організаційну автономію, що дозволило краще реагувати на виклики сьогодення. У підсумку, створена освітня модель стала підґрунтям важливих суспільно-політичних змін і гарантією їхньої незворотності. Цей практичний досвід є вповні придатним для реалій сучасної України, яка тривалий час веде виснажливу екзистенційну війну. Тож повоєнне відновлення нашої держави й подальша її інтеграція до євроатлантичних структур має розпочатися саме з всебічної модернізації шкільництва всіх рівнів, враховуючи, серед іншого, і вироблений нашим західним сусідом досвід.

Посилання

Бочаров, С. В. (2009). Модернізація польської системи освіти на рубежі ХХ – ХХІ століть. Наука. Релігія. Суспільство, 3, 23–27.

Голуб, І. (2017). Польський досвід реформування системи вищої освіти у контексті європейської інтеграції. Український педагогічний журнал, 2, 27–34.

Грищук, Ю. (2016). Адаптація польського законодавства про вищу освіту до вимог Європейського Союзу. Освітологія – Oświatologia, 5, 75–79.

Карпуленко, М. О. (2009). Модернізація системи управління вищою освітою в Польщі в контексті інтеграції до європейського освітнього простору. Наукові праці, 112(99), 43–47.

Тельвак, В. (2025). Освіта як чинник повоєнного відновлення: польський досвід. Вісник Черкаського університету: Серія Історичні науки, 1, 19–25.

Федорик, Ю. В. (2005). Реформи польської освіти: досягнення й перспективи. Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки), 1, 16–27.

Błaszczyk, K. (2007). Szkoła wobec zmian (1999 – 2003). Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek.

Bogaj, A., Kwiatkowski, S. M. (2006). Szkoła a rynek pracy. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

Bogaj, A., Kwiatkowski, S. M., Szymański, M. J. (1998). Edukacja w procesie przemian społecznych. Warszawa: Instytut Badań Edukacyjnych.

Bogaj, A., Kwiatkowski, S. M., Szymański, M. J. (1995). System edukacji w Polsce: osiągnięcia, przemiany, dylematy. Warszawa: IBE.

Dziedziczak-Foltyn, A. (2009). O reformowaniu szkolnictwa wyższego w Polsce w latach 1989 – 2009 i towarzyszącej temu debacie publicznej. Przegląd Socjologiczny, 58, 3, 51–75.

Frackiewicz, L. (2002). Polityka społeczna. Zarys wykładu wybranych problemów. Katowice: Śląsk.

Kocór, M. (2006). Nauczyciele wobec zmian edukacyjnych w Polsce. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego.

Kruszewski, Z. (2000). Odbudowa wyższych szkół niepaństwowych w Polsce i ich nowe funkcje społeczno-edukacyjne. Płock.

Majewski, S. (1996). Przemiany oświaty i wychowania w Polsce w latach 1989 – 1995. Studia Pedagogiczne. Problemy Społeczne, Edukacyjne i Artystyczne, 11, 189–214.

Majorek, C., Johanningmeier, E. V. (comp.). (2000). Educational Reform in International Perspectives: Past, Present and Future. Kraków: Wyd. Oddziału Krakowskiego PAN.

Pawlak, R. (2004). Polska reforma oświaty a europejska polityka edukacyjna. Warszawa: Instytut Socjologii UW.

Pląsek, R. (2016). Przemiany szkolnictwa wyższego w Polsce po roku 1989 – w stronę komercjalizacji systemu? Kwartalnik pedagogiczny, 1 (239), 63–82.

Polska szkoła. (2019). Polska szkoła 30 lat po 1989 r. Dr Krystyna Starczewska: ważne są płace i autonomia nauczycieli. [Режим доступу] https://glos.pl/polska-szkola-30-lat-po-1989-r-dr-krystyna-starczewska-wazne-sa-place-i-autonomia-nauczycieli

Ratajczak, M. (2011). Polityka państwa w Polsce wobec szkolnictwa wyższego po 1989 roku. Zeszyty naukowe, 173, 130–148.

Szczepanek, M. (2018). Przemiany polskiego systemu edukacji podstawowej od lat 80. XX wieku. Edukacja – Technika – Informatyka, 4 (26), 524–528.

Szymański, M. J. (2001). Kryzys i zmiana. Studia nad przemianami edukacyjnymi w Polsce w latach dziewięćdziesiątych. Kraków: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej.

Szymański, M. J. (2004). W poszukiwaniu drogi. Szanse i problemy edukacji w Polsce. Kraków: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej.

Szyszka, M. (2010). Edukacja w Polsce – konieczność reformy i nowe wyzwania. Roczniki nauk społecznych, 2(38), 255–274.