ОСВІТА НА ДРОГОБИЧЧИНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ДІЛО»)

Анотація

Мета статті – розкрити представленість, проблематику і змістові особливості висвітлення часописом «Діло» стану освіти у Дрогобицькому повіті наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Методологія дослідження: принципи історизму, науковості, авторської об’єктивності, системності, загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний,  історико-системний, критики джерел) мети. Наукова новизна – уперше висвітлено освітні процеси на Дрогобиччині крізь призму матеріалів газети «Діло». Висновки. Отже, у газеті «Діло» впродовж 1880 – 1918 рр. публікувалися матеріали, які описували та характеризували різні аспекти освітньої життя Дрогобиччини. Загалом, зазначені публікації можна поділити на три групи: а) матеріали про складне становище українського шкільництва і спроби українських громадських організацій, передусім Українського педагогічного товариства, заснувати приватні заклади освіти (гімназію, учительську семінарію); б) публікації про міжнаціональні відносини між учителями в Дрогобицькому повіті з акцентом на переслідування вчителів-українців з боку польських властей і окремих педагогів; в) короткі повідомлення про призначення, переведення, вихід на пенсію або смерть учителів. Деякі матеріали мають особливу цінність з огляду на брак джерел про існування і діяльність певних організацій та установ. Важливими є повідомлення про спроби української громадськості (насамперед Українського педагогічного товариства) заснувати українську приватну гімназію в Дрогобичі у 1912 р., відкриття перших курсів учительської приватної семінарії в Дрогобичі у 1917 – 1918 рр., діяльність школи кошикарства тощо. Низка статей проливає світло на деякі факти біографії відомих українських вчителів на Дрогобиччині, зокрема Михайла Гавдяка, Василя Ратальського, Дмитра Беча.