ОСНОВНА ТА СЕРЕДНЯ ОСВІТА В БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНІ (кінець ХХ – початок ХХІ ст.): ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА, ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ЗМІНИ

Анотація

Мета статті – представити результати дослідження становища початкового та середнього шкільництва у Боснії і Герцеговині наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Хронологічні межі дослідження пов’язані з завершенням Боснійської війни та сучасними кроками владних органів федеративної держави у сфері освіти. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об’єктивності, а також на методи історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, критики історичних джерел, контент-аналізу медійних матеріалів. Наукова новизна: уперше досліджено становище початкового та середнього шкільництва в умовах післявоєнної відбудови та євроінтеграційних прагнень Боснії і Герцеговини. Висновки. Досліджено, що у перші післявоєнні роки міжнародні організації та урядові структури Боснії і Герцеговини приділили значну увагу відбудові зруйнованих і пошкоджених війною закладів освіти. Поступово було сформовано систему управління освітою, яка характеризується масштабною децентралізацією, і надано їй правові засади. Наголошено, що децентралізована система перешкоджає єдиному підходу до освітньої політики. Розкрито структуру і організацію початкової (основної) та середньої освіти в Боснії і Герцеговині. Присвячено увагу таким проблемам, як зменшення кількості учнів, уплив національної політики, сегрегація і дискримінація учнів за етнічною та релігійною ознакою. Описано явище «дві школи під одним дахом», яке особливо поширене декількох кантонах з етнічно змішаним населенням. Констатовано деякі позитивні зміни у сфері основної і середньої освіти: зростання уваги до інформаційно-комунікаційних технологій, інклюзії, розвитку критичного мислення учнів. З’ясовано, що нерозв’язаними залишаються такі проблеми: а) низьке фінансування освіти; б) відсутність якісної освітньої політики та менеджменту в освіті; в) радикальна політизація освіти; д) повільне оновлення навчальних програм і планів, застарілих підручників; е) відсутність якісної системи підвищення кваліфікації вчителів; є) освіта мало пов’язана з економічним відновленням, а її зміст і якість часто не відповідає ринку праці.