ТЕОРЕТИЧНА СПАДЩИНА МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО В ОСМИСЛЕННІ УКРАЇНСЬКИХ ДІАСПОРНИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ
DOI:
https://doi.org/10.69550/3041-1467.7.333202Ключові слова:
М. Грушевський, теоретична спадщина, діаспорні інтелектуали, українська закордонна історіографія, рецепціяАнотація
Метою статті є реконструкція дискусій, котрі відбувалися в українській закордонній історіографії довкола теоретичної спадщини М. Грушевського. Методологія дослідження передбачає використання принципів історизму й об’єктивності, а також загальнонаукових і спеціально-історичних методів історіографічного дослідження. Наукова новизна статті – всебічно реконструювати історіографічні дискусії довкола історіософських поглядів М. Грушевського в середовищі українських діаспорних інтелектуалів. Висновки. У підсумку відзначено, що в середовищі українських закордонних істориків чималою була зацікавленість теоретичною спадщиною М. Грушевського. Така запитаність була зумовлена як прагматичними, так і суто історіографічними обставинами. Мовилося про потребу заперечити войовничу радянську імперську риторику про одвічну політичну єдність східних слов’ян шляхом протиставлення їй україноцентричної схеми, яка б мала практику широкого історіографічного обговорення й адекватне джерелознавче узасаднення. І тут теоретична модель М. Грушевського продемонструвала свій інструментальний потенціал для протистояння з імперіалізмами всіх національних відтінків, подібно до того, як це робив сам історик протягом перших десятиліть ХХ ст. З іншого боку, гострою була необхідність переосмислення періоду Визвольних змагань у контексті нових повоєнних реалій світу та визначення першочергових національних завдань. І в цьому випадку історіософія М. Грушевського стала вихідним моментом для такого осмислення, оціночний вектор якого зумовлювала обрана інтелектуалами ідеологія. Незважаючи на певний скепсис чи подекуди критику деяких складових концепції автора «Історії України-Руси», вона солідарно була атестована найбільш струнким узасадненням історичної тривалості нашої нації. Осмислюючи теоретичний доробок М. Грушевського, закордонні інтелектуали поступово відмовлялися від ідеологічної риторики, чим створили імпульс для інституціалізації грушевськознавчих студій у наступний період.
Посилання
Атаманенко, А. (2010). Українське історичне товариство: ідеї, постаті, діяльність. Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія».
Білас, Л. (2002). Криза нашого образу історії. Львів.
Галів, М., Ільницький, В. (2024). Грушевськіана на сторінках часопису «Визвольний шлях» (1948–1991). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 40, 111–127. DOI: 10.33402/ukr.2024-40-111-127
Крупницький, Б. (1954). Михайло Грушевський і його історична праця. Грушевський М. Історія України-Руси. Нью-Йорк: Книгоспілка,1, І-XXX.
Оглоблин, О. (1964). Михайло Грушевський і українське національне відродження. Український історик, 2–3, 1–6.
Пеленський, Я. (2019). Українська національна ідея у світлі творів Михайла Грушевського та В’ячеслава Липинського. Київ: Наш формат.
Пиріг, Р., Тельвак, В. (2016). Михайло Грушевський: біографічний нарис. Київ: Либідь.
Пиріг, Р., Тельвак, В. (2021). Михайло Грушевський: життєпис на тлі доби. Херсон: Видавництво ОЛДІ-ПЛЮС.
Полонська-Василенко, Н. (1964). Дві концепції історії України і Росії. Мюнхен: Український Вільний Університет.
Тельвак, В. (2002a). Методологічні основи історичних поглядів М.С. Грушевського (кінець ХІХ – початок ХХ століття). Київська Старовина, 2, 3–28.
Тельвак, В. (2002b). Теоретико-методологічні підстави історичних поглядів Михайла Грушевського (кінець ХІХ-початок ХХ століття). Дрогобич: “Вимір”.
Тельвак, В. (2006). Постать Михайла Грушевського в польській історіографії (кінець ХІХ – ХХ ст.). Український історичний журнал, 5, 67–82.
Тельвак, В. (2008a). Діяльність Михайла Грушевського еміграційної доби в дискусіях першої половини 20-х років. Історіографічні дослідження в Україні, 18, 181–203.
Тельвак, В. (2008b). Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ – 30-ті роки ХХ століття). Київ–Дрогобич: «Вимір».
Тельвак, В. (2010). Грушевськознавство: методологічні проблеми поступу. Краєзнавство, 3, 29–35.
Тельвак, В. В., Тельвак, В. П. (2021). Сучасне грушевськознавство: здобутки, втрати, перспективи. Український історичний журнал, 5, 4–16.
Тельвак, Вікторія, Тельвак, Віталій. (2005). Михайло Грушевський як дослідник української історіографії. Київ-Дрогобич.
Hrushevsky, M. (1952). The Traditional Scheme of “Russian” History and the Problem of a Rational Organization of the History of the Eastern Slavs. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States, II, 2 (4), 355–364.
Korduba, M. (1932). Der Ukraine Niedergang und Aufschwung. Zeitschrift für osteuropäische Geschichte, 6, 3, 290–384.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Михайло САБІНСЬКИЙ, Роман КРУЧАК, Григорій БОНДАРЕНКО
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
