УКРАЇНСЬКА ІСТОРИЧНА НАУКА У МІЖВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ: БІОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ВИМІР
DOI:
https://doi.org/10.69550/3041-1467.7.333200Ключові слова:
просопографічне джерело, історіографічний аналіз, біоісторіографія, історичний персонаж, історичний портретАнотація
Мета дослідження – проаналізувати персонологічні студії про життя і діяльність українських істориків у міжвоєнній Польщі, показати здобутки і перспективи дослідження проблеми. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об’єктивності, а також на методи історіографічного аналізу і синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що на основі широкого кола просопографічних джерел простежено процес нагромадження і поширення наукових знань про діяльність українських інтелектуалів, які жили у 1920 – 1930-х рр. у Польщі і зробили вагомий внесок у розвиток української історичної науки, а також персоніфіковано здобутки вчених у вивченні наукової проблеми, окреслено коло недостатньо досліджених питань. Висновки. У міжвоєнній Польщі діяли наукові центри, в яких плідно працювали як західноукраїнські історики, так і представники історичної науки із Наддніпрянської України. Їхня наукова діяльність стала предметом висвітлення дослідників української діаспори та незалежної України. В радянську добу було накладено категоричну заборону на вивчення життєписів національно орієнтованих громадських, науково-освітніх і культурних діячів. Доведено, що відносно добре представлено історичні портрети І. Крип’якевича, М. Кордуби, І. Кревецького, С. Томашівського, В. Кучабського, І. Витановича, Р. Зубика, М. Андрусяка, О. Терлецького, М. Чубатого, І. Огієнка, В. Біднова, О. Лотоцького та А. Яковліва. Водночас існує потреба продовжити пошукову роботу з допомогою просопографічного методу з метою поповнення інформаційної бази про індивідуальну діяльність Б. Барвінського і Д. Коренця. Поки що відсутнє дослідження книжкового формату про В. Герасимчука. Заслуговує серйозного академічного видання інтелектуальна біографія Д. Дорошенка. Варто видати повне зібрання творів І. Крип’якевича, І. Огієнка, Д. Дорошенка, М. Андрусяка, О. Лотоцького, М. Кордуби. З методологічної точки зору актуальним є комплексний аналіз біографії історика, тобто, врахування всіх фактів особистого, професійного, ситуативного і бібліографічного характеру. Особливої уваги потребує вивчення соціокультурної ситуації, за якої відбувалася його науково-практична діяльність.
Посилання
Абросимова, С. В. (1994). Людина духу та вищих небуденних вимог (Життя і творчість Василя Біднова). Монастирський острів, 2, 124–136.
Андрєєв, В. М. (2007). Дмитро Дорошенко: «перший» чи «другий» в українській історіографії першої половини XX ст.? (досвід вивчення інтелектуальної біографії історика). Український історичний журнал, 4, 102–122.
Білецький, Л. (1949). Дмитро Дорошенко. Вінніпег: Українська Вільна Академія Наук. 24 с.
Винар, Б. (1975). Пам’яті професора Іллі Витановича. Український історик, 1–2 (45–46), 127–131.
Винар, Л. (1982). Дмитро Дорошенко – видатний дослідник української історіографії і бібліографії. Український історик, 3–4 (74–75), 40–78.
Гелей, С., Кучабський, Ю. (1998). Василь Кучабський. Наукова спадщина. Сторінки життя. Монографія. Львів: Коопосвіта, 744 с.
Гелей, С. (2010). Ілля Витанович: науково-педагогічна та громадська діяльність: монографія. Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 584 с.
Гелей, С. (2021). Роман Зубик: учений і громадянин. Львів: Видавництво ЛТЕУ; Наукове товариство ім. Шевченка, 407 с.
Гелей, С. (1998). Василь Кучабський: від національної ідеї до державності: українська консервативна політична думка першої половини ХХ ст. та її вклад в історичну науку. Львів : Коопосвіта, 531 с.
Гелей, С. (відп. ред.). (2015). Кучабський В. Західна Україна у боротьбі з Польщею та більшовизмом у 1918 – 1923 роках. Львів : Дослідно-видавничий центр Наукового товариства ім. Шевченка, 448 с.
Гірна, Н. М. (2015). Наукова та громадсько-політична діяльність Івана Кревецького (1883 – 1940 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Львівський національний університет імені Івана Франка, 19 с.
Горинь, В. І. (2005). Витанович Ілля. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. URL: https://esu.com.ua/article-34211
Грабовецький, В. (2005). Академік Іван Крип’якевич: до 120-річчя з дня народження: збірник. Вид. 2-е., доп. Івано-Франківськ: [б. в.], 200 с.
Григорук, Н. А. (2006). Наукова та громадська діяльність Миколи Чубатого (1889 – 1975 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Львівський національний університет імені Івана Франка, 18 с.
Григорук, Н. (2004). Наукова спадщина Миколи Чубатого та стан її вивчення в Україні і за кордоном. Література та культура Полісся, 27, 265–269.
Гудь, Б. (2001). Омелян Терлецький – автор першої «Історії Української Держави». Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 9, 580–592.
Дашкевич, Я. (2007). Іван Крип’якевич. В Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури. Львів: Літературна агенція «Піраміда», 472–503.
Дашкевич, Я., Капраль, М., Скочиляс І., Федорук Я. (ред. кол). (1994). Львівські історичні праці: Джерела, 1: Матеріали до історії козаччини XVII віку. Життя і творчість Василя Герасимчука: 1880 – 1944. Львів: [б. в.], 156 с.
Децик, Р. (2005). Омелян Терлецький – історик школи М. Грушевського. Сторінки історії, 21, 50–62.
Дзьобан, О. (1999). Богдан Барвінський – український історик, педагог, бібліотекар, архівіст, журналіст (за архівними матеріалами). Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення п’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 27–28 листоп. 1998 р. Львів, 546–551.
Дудко, О. О. (2005). Життєвий шлях, громадсько-політична та науково-педагогічна діяльність Олександра Гнатовича Лотоцького (1870 – 1939): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 20 с.
Заболотна, І. (2007). Історіографія життя та наукової спадщини І. П. Крип’якевича. Історіографічні дослідження в Україні, 17, 201–217.
Заболотна, І. М. (2005). Археографічна діяльність та джерелознавчі студії І. П. Крип’якевича: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 19 с.
Завальнюк, О. (2009). Ректор Іван Огієнко в українській історіографії. Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв, 17, 306–320.
Завальнюк, О. М., Телячий, Ю. В. (2001). Будівництво української загальноосвітньої школи в роки національно-демократичної революції (1917 – 1920): іст. нарис. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 212 с.
Завальнюк, О. М. (2006). Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету в іменах (1917 – 1921 рр.). Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 632 с.
Завальнюк, О. М. (2005). Українська еліта і творення національної університетської освіти: Фундатори й будівничі (1917 – 1920 рр.). Кам’янець-Подільський: Абетка- НОВА, 496 с.
Заруба, В. М. (1993). Василь Біднов. В Заруба В. М. Постаті (Студії з історії України. Книга друга). Дніпропетровськ : Видавничо-культурний центр «Україна», 31–34.
Зашкільняк, Л. (2014). Українська історіографія у міжвоєнній Польщі: організаційні та методологічні аспекти. Вісник Львівського університету. Серія історична, 50, 55–72.
Качор, А. (1955). Денис Коренець: начерк його життя та праці на тлі українського фахового шкільництва і сільськогосподарської кооперації в Західній Україні. Вінніпеґ : Видання «Кооперативної Громади», 71 с.
Клименко, Н. П. (2009). Культурно-просвітницька діяльність Івана Крип’якевича (1886 – 1967 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Київський славістичний університет. 20 с.
Колосовська, О. (2008). «Нагорода за кривду» чи «сповнення обов’язку»: бібліотечна діяльність Богдана Барвінського (1908 – 1947). Вісник Львівського університету. Серія: Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології, 3, 191–199.
Кондрач, Я. С. (2007). Військово-історичні дослідження Івана Крип’якевича (1886 – 1967): автореф. дис. … канд. іст. наук: 20.02.22 – військова історія. Національний університет «Львівська політехніка», 20 с.
Копилов, С. (2020). Василь Біднов та Іван Огієнко (до історії стосунків і співпраці в 1920 – 1935 рр.). Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія: Історичні науки, 30, 68–81.
Копилов, С. А., Завальнюк, О. М. (укл.). (2014). Іван Огієнко – організатор, керівник і оборонець Кам’янець-Подільського державного українського університету (1918 – 1920 рр.): Документи. Матеріали. Світлини. Хроніка діяльності. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 384 с.
Крупницький, Б. (1940). 40-ліття літературно-наукової діяльності Д. І. Дорошенка. В Дорошенко Д. Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу. Берлін: [б. в.], V–XIII.
Кульчицька, Т. (2012). Мирон Кордуба (1876 – 1947): історико-біобібліографічне дослідження / Львів. нац. наук. б-ка України імені В. Стефаника НАН України. Львів: [б. в.], 236 с.
Лужницький, Г., Падох, Я. (ред.). (1987). У пошуках історичної правди: Збірник на пошану Миколи Чубатого, 1889 – 1975. Ню-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 548 с.
Ляхоцький, В. (2007). Біднов Василь Олексійович. Українські архівісти (ХІХ – ХХ ст.). Біобібліографічний довідник. Київ: [б. в.], 63–66.
Ляхоцький, В. (2001a). Новітні дослідження про І. Огієнка: [Кн. І. Тюрменко «Державницька діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона)»]. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер.: Історія, 54, 25–28.
Ляхоцький, В. П. (1998). Іван Огієнко (митрополит Іларіон): Покажч. архів. джерел. Київ: [б. в.], 80 с.
Ляхоцький, В. П. (2000a). Тільки книжка принесе волю українському народові...: Книга, бібліотека, архів у житті та діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона). Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 662 с.
Ляхоцький, В. П. (2001b). Видавнича, архіво-археографічна та бібліотечно-бібліографічна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона): автореф. дис. … докт. іст. наук. 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Український держ. НДІ архівної справи та документознавства, 42 с.
Ляхоцький, В. (2000b). Просвітитель: Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона). Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 528 с.
Маньгора, Т. В. (2015). Політико-правові погляди А. І. Яковліва: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 – теорія та історія держави і права. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 21 с.
Михайленко, Г. М. (2009). Олександр Лотоцький (1870 – 1939 рр.): інтелектуальна біографія історика: автореф. дис. … канд. істор. наук: 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Державний комітет архівів України; Науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, 22 с.
Оленич, Л., Чупрова, В. (укл.). (2007). Іван Огієнко: «Я все зробив, що міг зробити...»: Бібліог. покажчик. Тернопіль : Підручники і посібники, 112 с.
Петрик, А. М. (2016). Андрій Яковлів: інтелектуальна біографія: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького, 20 с.
Пінчук, Ю., Гриневич, Л. (1996). Дмитро Дорошенко та його твір «Огляд української історіографії». В Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Державна школа: Політологія. Право. Київ : Українознавство, ІХ–ХХХ.
Полянський, О. А., Труба, Р. І. (2016). Іван Крип’якевич та Омелян Терлецький: життя і діяльність під чотирма окупаціями (спроба порівняльної характеристики). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 28, 582–595.
Полянський, О. А. (2009). Омелян Терлецький і товариство «Просвіта». «Просвіта» в національно-культурному житті українського народу (до 140-річчя з часу заснування): матеріали міжнародної наук. конф. Тернопіль, 215–220.
Портнов, А. (2011). Історії істориків. Обличчя й образи української історіографії XX століття. Київ: Критика, 237 с.
Портнов, А. (2008). Наука у вигнанні. Наукова і освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919 – 1939). Харків: ХІФТ, 256 с.
Саган, Г. (2019). Українська наука та освіта у міжвоєнний період на землях, що входили до Польщі. TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych. Lublin, 235–244.
Саламаха, І. В. (1998). Громадсько-політична та наукова діяльність В. О. Біднова (кін. ХІХ ст. – 1935): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Запорізький держ. ун-т, 16 с.
Сварник, Г. (2007). Барвінський Богдан Олександрович. Українські архівісти (ХІХ – ХХ ст.). Біобібліографічний довідник. Київ: [б. в.], 49–51.
Світленко, С. (2023). Нові публікації джерел про Василя Біднова. Науково-теоретичний альманах Грані, 26(6), 163–166. DOI: 10.15421/1723145
Сохацька, Є., Трончук, О., Пархоменко, В. (уклад.). (2008). Іван Огієнко: «Тобі, Україно, віддав я всі сили…»: бібліограф. покажчик. Кам’янець-Подільський: Кам.-Под. нац. ун-т, 76 с.
Стеблій, Ф., Заболотна, І. (уклад.). (2016). Бібліографічний покажчик друкованих праць І. Крип’якевича: (1990 ті рр. – 2015, з допов. за 1905 – 1962). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 28, 695–711.
Тельвак, В., Педич, В. (2024). Львівська історична школа Михайла Грушевського: становлення, функціонування, структура. Galicja. Studia i materiały, 11, 239–256.
Тиміш, Л. (2000). Микола Андрусяк: матеріали до біографії. Дрогобицький краєзнавчий збірник, IV, 462–478.
Труба, Р. І. (2015). Громадсько-педагогічна та наукова діяльність Омеляна Терлецького (1873 – 1958): автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 – історія України. НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, Ін-т народознавства. Львів, 19 с.
Тюрменко, І. І. (1995). Іван Огієнко – митрополит Іларіон. Український історичний журнал, 2, 79–92.
Тюрменко, І. І. (2000). Проблеми української державності в діяльності та науковій спадщині Івана Огієнка: автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.01– історія України. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 33 с.
Ульяновська, С., Ульяновський, В. (1993). Автори «Української культури». Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Київ: Либідь, 527–553.
Ульяновський, В. І. (1992). В. О. Біднов. Український історичний журнал, 10/11, 80–94.
Федорів, І. (2003). Громадсько-політична і наукова діяльність Мирона Кордуби: історіографія проблеми та джерельна база. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія, 1, 247–260.
Федорів, І. О. (2004). Наукова і громадсько-політична діяльність Мирона Кордуби (1876 – 1947 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Прикарпат. ун-т ім. В. Стефаника, 20 с.
Халак, Н. В. (1999). Наукова спадщина і громадсько-політична діяльність Степана Томашівського: автореф. дис. … канд. істор. наук: 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Національна академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 20 с.
Чабан, М. (упор.). (2023). Василь Біднов. Спогади. Дніпро: ЛІРА, 128 с.
Чабан, М. (упор.). (2021). Праведна душа. Василь Біднов у спогадах сучасників. Дніпро: Герда, 216 с.
Чебан, М. М. (2012). Громадська та науково-організаційна діяльність Миколи Андрусяка (1902 – 1985): автореф. дис. ... канд. істор. наук: 07.00.01 – історія України. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 20 с.
Чебан, М. (2015). Микола Андрусяк. Історія історика. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крипякевича, 356 с.
Чорновол, І. (2006). Син «руського станьчика»: Богдан Барвінський. Багатокультурне історичне середовище Львова в ХІХ і ХХ століттях / За ред. Л. Зашкільняка і Є. Матерніцького. Львів; Жешув, 421–434.
Швидкий, В. П. (2001). Громадсько-політична, культурно-освітня та наукова діяльність О. Г. Лотоцького (1890-і – 1930-і рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 – історія України. Інститут історії України НАН України. 20 с.
Швидкий, В. П. (2002). Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик (1890 – 1939-ті рр.) / Монографія. Київ: Ін-т історії України НАН України, 366 с.
Яремчук, В. П. (2012). [Рец. на кн. Портнов А. Історії істориків. Обличчя й образи української історіографії XX століття. Київ : Критика, 2011. 237 с.]. Український історичний журнал, 2, 213–217.
Ясь, О. В. (2003a). Андрусяк Микола Григорович [Електронний ресурс]. Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В. Київ : Наукова думка, 688 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Andrusiak_M
Ясь, О. (2006). Микола Андрусяк та його наукова спадщина. (Матеріали до біобібліографії). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики, 13, 313– 342.
Ясь, О. (2003b). Микола Андрусяк та його студії про походження і значення терміна «Україна» (до історії однієї наукової дискусії). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики, 10, (част. 2), 318–333.
Ohloblyn, O. (1957). Ukrainian Historiography. 1917 – 1956. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., V–VI, № 4, New York, 307–435.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Василь ФУТАЛА
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
