УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У ВІДНОСИНАХ МІЖ ПОЛЬЩЕЮ ТА ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНОЮ У 1938 – 1939 РР.

Анотація

Мета статті – на основі документів з архівів МЗС Польщі та Чехо-Словаччини проаналізувати вплив українського фактору, пов’язаного з утворенням та діяльністю автономного уряду Карпатської України на чолі з о.Августином Волошиним, на відносини між Варшавою та Прагою у пост-мюнхенський період та визначити вплив Польщі на еволюцію політики чехословацького уряду в регіоні. Методологія  дослідження. В основі наукового підходу дослідження лежали принципи об’єктивності, історизму, багатовекторності (багатофакторності) та системності. Застосовано проблемно-хронологічний та діалектичні методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше до наукового обігу вводяться нові архівні дані, які розкривають місце та роль українське питання у відносинах між Варшавою та Прагою у період «чехословацької кризи». Висновки. Після Мюнхенської конференції українське питання посідало центральне місце на порядку денному відносин між Другою Річчю Посполитою та Чехо-Словаччиною, затінивши собою інші територіальні суперечки між двома державами (Тешинська Сілезія, Спіш, Орава). На межі 1938 – 1939 рр. Варшава спрямувала свої дипломатичні зусилля на здійснення тиску на уряди в Празі та Хусті з метою обмеження діяльності українського руху на території Карпатської України та унеможливлення перебування українських емігрантів на його території. Тактика дипломатичного натиску була складовою ширшої «гібридної війни» Другої Речі Посполитої проти Карпатської України, що включала диверсійно-терористичну та розвідувально-підривну діяльність, заходи інформаційного впливу та економічну блокаду. Хоча польська сторона не мала успіху у спробах домогтися видворення українських емігрантів із території української автономії, тим не менше у 1938 – 1939 рр. вона досягнула значного впливу на політику Праги щодо українського питання. Саме з польським фактором впливом слід пов’язувати призначення генерала Лева Прхали третім міністром уряду Карпатської України 16 січня 1939 р., проведення реконструкції кабінету А. Волошина 6 березня 1939 р. та реабілітацію колишнього прем’єр-міністра А. Бродія, обвинуваченого Прагою у державній зраді. Відчуваючи хиткість становища ЧСР, польська дипломатія у лютому – березні 1939 р. розпочала діалог з урядовими колами у Празі щодо можливості добровільної здачі регіону на користь Угорщини. Хоча чехословацький уряд зрештою не прийняв цю пропозицію, до кінця існування Другої ЧСР польська сторона не полишала спроб внутрішньої дестабілізації Карпатської України.