«ВОЇНИ ДОБРА»: ОБРАЗ ВОЛОНТЕРА В УКРАЇНСЬКИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (2014 – 2022)

Анотація

Мета статті – проаналізувати висвітлення українськими ЗМІ діяльності окремих волонтерів в умовах російсько-української війни від її початку до повномасштабного етапу (2014 – 2022). Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, авторської об’єктивності, системності, соціокультурному підході, а також загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-порівняльний,  історико-системний, критики джерел) методах. Наукова новизна – уперше зроблено спробу узагальнити візії українських ЗМІ щодо особистостей волонтерів в умовах російсько-української війни. Висновки. Отже, українські ЗМІ в роки війни приділяли значну увагу різним аспектам функціонування волонтерського руху в Україні. Складовою частиною такого «волонтерського» дискурсу стала публікація матеріалів про діяльність окремих особистостей, відомих і не достатньо знаних волонтерів. Загалом автори статей, журналісти-інтерв’юери, редактори підкреслювалися низку соціально важливих рис українських волонтерів у роки російсько-української війни. Найчастіше вели мову про такі особистісні властивості: 1) взаємопідтримка і здатність до самоорганізації (акцентувалася увага на співпраці між волонтерами, утворенні громадських організацій і фондів, взаємодопомозі і швидкій реакції на потреби військових); 2) відповідальність та альтруїзм (підкреслювалася така риса як моральний обов’язок, відповідальність, висловлена у формулі «Якщо не я, то хто?», діяльність на користь суспільних інтересів); 3) витривалість та стійкість у важких обставинах (вказували здатності окремих волонтерів у важких обставинах проявляти рішучість, психологічну стійкість, зберігати усвідомленість своїх дій попри важкі умови діяльності); 4) відвага та сміливість (наголошувалися випадки відважних дій волонтерів в умовах боїв, фронтових буднів, порятунку поранених, що поєднувалося з ризиком для життя); 5) гнучкість та адаптивність (описувалися вміння волонтерів швидко орієнтуватися в нових, інколи критичних, умовах); 6) свобода та демократизм (підкреслювалися волелюбність волонтерів, їхні громадянські цінності і переконання, спрямовані на збереження й утвердження прав та свобод); 7) життєрадісність, емпативність, комунікаційність (наголошувалися уміння і здатності волонтерів зберігати почуття гумору в складних обставинах, виявляти чутливість і увагу до інших людей, підтримувати й знаходити спільну мову з представниками різних інституцій, установ і організацій, звичайними громадянами тощо); 8) скромність і готовність навчатися (описувалися прагнення волонтерів до активного навчання, здобуття нових компететнтностей). Українські ЗМІ приділяли увагу не лише українським, але й іноземним (європейським, американським) волонтерам, намагаючись показати їхню мотивації, любов до України і повагу до українського народу та його культури.