ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНИЙ ВИМІР РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: БОРОТЬБА ЗА АВТОКЕФАЛІЮ

Анотація

Розглянуто важливий епізод української історії, пов’язаний зі здобуттям Православною церквою України Томосу про автокефалію у 2016 – 2018 рр. Мета дослідження – схарактеризувати церковно-релігійний вимір російсько-української війни, у період боротьби Православної церкви України за автокефалію, починаючи з 2016 р. Методологія дослідження спирається на загальні  та спеціальні методи дослідження, які допомогли якнайширше висвітлити проблему (аналізу, синтезу, історизму, верифікації, об’єктивності). Поряд з цим? метод порівняння уможливив зіставити моделі поведінки сторін у процесі боротьби за українську церкву та розкрити проблему під різними кутами зору. Висновки. Показано, що упродовж двох років політичне й духовне керівництво України наполегливо боролося за самостійну українську церкву та проти згубних впливів російської церкви в Україні, які проявлялися насамперед в ідеологічній обробці українського населення та веденні підривної діяльності у південно-східних регіонах України. З одного боку, у дослідженні показані внутрішні ініціативи Президента України П. Порошенка, Верховної Ради України та українського духовенства щодо надання автокефалії українській церкві – ухвалення відповідних постанов, написання офіційних листів тощо. З іншого – показаний опір з боку Української православної церкви Московського патріархату, яка за допомогою брудних політичних й церковно-релігійних методів намагалася зупинити цей процес всередині самої України. Мова йде про тиск на громадську думку та Константинопольського патріарха через вірян, ведення агресивних інформаційних кампаній, прийняття рішень на підсумкових зборах про заперечення автокефалії тощо. Показано непохитну й послідовну позицію Вселенського Патріарха Варфоломія І (Константинопольський патріархат) та офіційного Стамбула щодо питання надання автокефалії Православній церкві України. Окрім згаданих сторін, звертається увага й на роль США та Канади у цьому питанні, а також спроби Москви чинити тиск як на Вселенського Патріарха Варфоломія І, так і православні помісні церкви інших країн (Сербську, Македонську, Болгарську, Грузинську, Білоруську та ін.). Схарактеризовані контрзаходи Української православної церкви Московського патріархату щодо проведення Об’єднавчого Собору Українського Православ’я у Києві у грудні 2018 р. та показані здобутки першого року діяльності Православної церкви України після отримання Томосу. Звернута увага на те, що РФ й надалі продовжує використовувати церкву й релігію єдино у політичних цілях, тому дослідникам варто більше уваги приділяти вивченню цієї проблеми, особливо в контексті роботи російської церкви з вірянами та їх ідеологічною обробкою.