ВІД РАДЯНСЬКОЇ МОДЕЛІ ДО СТАНДАРТІВ НАТО: РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЇ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ (1991 – 2024)

Анотація

Метою статті є проведення історичного аналізу розвитку методології вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України (1991 – 2024) для подальшого вдосконалення принципів, підходів і механізмів організаційного навчання. Методологія дослідження ґрунтується на використанні ретроспективного підходу, методів історичного аналізу та системного аналізу військових реформ. Актуальність праці зумовлена російсько-українською війною (2014 – 2024), що триває, та критичною необхідністю підвищення ефективності організаційного навчання у Збройних Силах України. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі еволюції методології вивчення та впровадження досвіду в українських військах (силах) протягом 1991 – 2024 років із виокремленням її ключових компонент. Уперше в українському науковому дискурсі оцінюється ефективність організаційного навчання через концепцію “абсорбційної спроможності”, яка широко застосовується у військовій науці західних країн. Також дослідження визначає динаміку оперативності циклу ВВД як важливого показника спроможності військових структур до швидкого реагування на виклики. Отримані результати можуть бути використані для подальшого вдосконалення Системи вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України та підвищення її відповідності стандартам НАТО. Висновки. Аналіз еволюції методології вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України (1991 – 2024) засвідчує, що перехід від радянської системи до стандартів організаційного навчання Альянсу  сприяв покращенню цієї практики, що, зі свого боку, дало можливість підвищити адаптивність українських військ до сучасних викликів. Реалізація в українському війську концепцій і механізмів НАТО забезпечило вдосконалення процесу збору, аналізу, поширення та практичного використання здобутих уроків, що критично важливо для ефективного реагування на динамічні умови воєнних (бойових) дій.

Попри досягнутий прогрес, зберігається низка викликів, серед яких – необхідність прискорення обміну інформацією про бойовий досвід, розширення цифрових інструментів для його обробки й інтеграції у практичну діяльність військ. Важливими завданнями залишаються створення Порталу вивчення та впровадження досвіду, підвищення рівня обізнаності особового складу про механізми організаційного навчання, посилення ролі командирів у процесі вивчення і впровадження досвіду.