УКРАЇНСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ ДОСВІД ВІЙНИ: ВІД ПІДПІЛЛЯ 1940-х ДО ПЕРЕДОВОЇ 2020-х рр.

Анотація

Мета статті – на основі компаративного підходу показати тяглість жіночого військового досвіду часів визвольних змагань 1940-х рр. та сучасної війни, основних форм участі  українського жіноцтва у воєнних подіях, викликів та проблем, які постають і долаються на сучасному етапі. Методологія дослідження  ґрунтується  на  застосуванні принципів  історизму, об’єктивності, методах історичного аналізу і синтезу, порівняльного методу. Наукова новизна полягає у спробі співвідносити форми та методи жіночої участі у воєнних подіях різних періодів, спільному й особливому у поведінці та мотивації українських жінок на різних історичних етапах. Висновки. Порівняльний досвід участі українських жінок у військових подіях 1940-х рр. та  сучасних ґрунтується на спільних і відмінних базисних позиціях. Учасниці боротьби ОУН та УПА прагнули докласти зусилля задля головної мети визвольної боротьби – національного визволення у формі здобуття української державності. Сучасні українки відстоюють незалежність України, її територіальну цілісність і потребу збереження української ідентичності у боротьбі з тим самим самим ворогом. Їхні моральні та ідейні мотивації залишаються незмінними, незважаючи на різницю в часі та умовах боротьби. Зміни стосуються функціональних призначень місця та ролі жінки на війні. Теперішній час дає перспективу захисницям вийти поза межі «традиційної» участі помічниці, набути власної військової суб’єктності в рамках гендерної рівності та потенційних можливостей самореалізації. Незважаючи на різницю в умовах та соціальних нормах, мета цих двох поколінь українських захисниць залишається незмінною: відстояти право на існування власного народу та країни,  забезпечити їхнє майбутнє.