ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГIЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕНЦІВ ДРОГОБИЦЬКОЇ ВАСИЛІАНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ (1775 – 1780)

Анотація

Мета дослідження – реконструювати підставові біографічні відомості про ченців, які пройшовши духовну та освітню формації, спричинилися до педагогічної праці серед світської молоді. У статті розглянуто ранній період функціонування гімназії із часу утворення (1775) до часу визнання її одним із провідних освітніх осередків Василіанського Чину (1780.). Методологічною основою дослідження є основні науково-історичні принципи та методи, котрі застосовуються для реконструкції історії діяльності освітньої інституції. Верифікація біографічного матеріалу проводилася шляхом зіставлення особової інформації зі статистично-довідковими документами церковного походження. Наукова новизна полягає у тому, що на підставі зібраного матеріалу окреслено навчальні підстави функціонування першої дрогобицької гімназії, заснованої ченцями-васильянами, та реконструйовано біограми перших її викладачів. Висновки. Соціальна база рекрутації до ченців-педагогів охоплювала в основному представників міщанства, шляхти та селянства. Освітній вишкіл ченців-професорів був традиційно зумовлений навчанням у новіціаті, студіями з риторики, філософії, теології та у папських семінаріях. Завдяки виконанню викладачами покладених на них обов’язків Дрогобицький монастир діяв як духовний, так і культурно-освітній осередок, незважаючи на досить мінливі суспільно-політичні обставини розвитку краю, задовольняючи освітні потреби населення (переважно руської спільноти) новоствореного Королівства Галичини та Володимирії. За територіальним походженням переважали вихідці із підавстрійських земель, оскільки існувала заборона залучати василіянське чернецтво із українських земель, що входили до складу Російської імперії. Для цього і було утворено окрему Галицьку чернечу провінцію до якої входив Дрогобицьких василіянський монастир освітніми закладами, що функціонували при  ньому.