ЖУРНАЛ «ВОЛЯ І БАТЬКІВЩИНА» (1964 – 1967): ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА ТЕХНІЧНА СКЛАДОВІ

Автор(и)

  • Микола КОСТИРКО аспірант кафедри історії України та правознавства, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, м. Дрогобич, Україна, індекс 82100 , Україна https://orcid.org/0009-0006-5617-9283

DOI:

https://doi.org/10.69550/3041-1467.5.319878

Ключові слова:

Український Національний Фронт, «Воля і Батьківщина», Дмитро Квецко, Зеновій Красівський, рух опору

Анотація

Мета статті – розкрити історію виникнення та функціонування журналу «Воля і Батьківщина» як одного із ключових складових підпільної діяльності Українського Національного Фронту, а також проаналізувати технічні й організаційні аспекти друку. Методологічною основою є застосування комплексного підходу, що поєднує якісні та кількісні методи аналізу (джерелознавчий аналіз, контент-аналіз, порівняльно-історичний метод, метод реконструкції). Наукова новизна статті полягає у тому, що на основі вивчення невідомих і маловідомих архівних джерел було виявлено та введено до наукового обігу особливості друку журналу «Воля і Батьківщина», оприлюднено унікальні архівні світлини. Висновки. Журнал «Воля і Батьківщина» став одним із найважливіших інструментів ідеологічного спротиву Українського Національного Фронту у 1964 – 1967 рр. Саме він відіграв вирішальну роль у поширенні програмних документів УНФ, висвітленні політичних вимог і формуванні громадської думки. Публікації видання містили не лише політичні програми, але й аналітичні матеріали, які обґрунтовували необхідність спротиву радянській окупації. Використовуючи досвід українських націоналістів 1940 – 1950-х рр. – конспірацію та криївку учасникам Українського Національного Фронту вдалося налагодити друк та поширення журналу навіть у найскладніших умовах. Видання слугувало потужним засобом поширення програмних ідей, висвітлення політичних вимог і підтримання національної свідомості в умовах радянської репресивної системи. Особиста відданість Дмитра Квецка і Зеновія Красівського, їхні технічні й організаційні здібності стали ключовими факторами успіху підпільної діяльності. УНФ заклала основу для подальшого розвитку національно-визвольного руху в Україні. Надалі були створені такі підпільні організації, як УНФ-2 і Український національно-визвольний фронт, які взяли за взірець діяльність УНФ.

Посилання

Овсієнко, В. (2005, липень, 15). Інтерв’ю Дмитра Миколайовича Квецка. Віртуальний музей Дисидентський рух в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://museum.khpg.org/1121317525

Архів управління Служби безпеки України по Івано-Франківській області (далі – АУСБУ ІФО).

Зайцев, Ю. (2000). Український Національний Фронт: Дослідження, документи, матеріали.

Овсієнко, В. (2005, листопад, 10). Інтерв’ю Мирослава Олексійовича Меленя. Віртуальний музей Дисидентський рух в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://museum.khpg.org/1131630150

Русначенко, А. (1998). Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-31

Номер

Розділ

Статті