САМОДІЯЛЬНІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (1960 – 1970)

Анотація

Мета дослідження – на основі архівних матеріалів і літератури охарактеризувати механізм створення та роботу самодіяльних громадських організацій радянської тоталітарної системи часів так званого “розвинутого соціалізму”, напрацьований досвід на прикладі Івано-Франківської області західного регіону Української РСР. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. При проведенні дослідження застосовувались загальнонаукові (аналіз і синтез, абстрагування) та конкретно- наукові методи. Наукова новизна полягає у тому, що на основі вивчення офіційних інформацій райвиконкомів, розпоряджень Івано-Франківського облвиконкому розкрито функціонування низової ланки радянських органів через роботу самодіяльних громадських організацій, які були невід’ємною складовою політичної системи та здійснювали “радянське будівництво” на місцях і формували “фасад демократії”. Висновки. Життя усіх громадян в СРСР перебувало під тотальним ідеологічним та правоохоронним контролем. Керівництво країни проявляло неабияку винахідливість у справі виховання громадян на радянських цінностях та залучення місцевого активу під керівництвом комуністичної партії, радянського уряду до сільської, селищної, міської, районної, обласної управлінської ланки. Право керувати на місцях надавалося тільки членам партії та перевіреним особам. Розгалужена мережа самодіяльних громадських організацій охоплювала активістів за місцем проживання, навчання, у кожному трудовому колективі та дублювала і контролювала як органи тогочасного низової управлінської ланки, так й повсякденне життя громадян. Ухилитися від нагляду і так званої “суспільно корисної праці” було практично нереально. Самодіяльні громадські товариства створювалися й функціонували за принципом “демократичного централізму”, тобто жорсткої підпорядкованості комуністичній партії і політиці в СРСР.