МІЖНАРОДНА ПРОБЛЕМАТИКА НА СТОРІНКАХ «НАШОГО ЛЕМКА»: УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ
DOI:
https://doi.org/10.69550/3041-1467.2.304172Ключові слова:
«Наш лемко», українсько-російські відносини, історична публіцистика, геноцид, Друга Річ ПосполитаАнотація
Мета статті – з’ясувати особливості інтерпретації минулого й актуального стану українсько-російських взаємин авторами «Нашого лемка». Дослідницька методологія спирається на звичне для праць з історії науки поєднання принципів (історизму та об‘єктивності) і методів (філософських, загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції проблематики українсько-російських відносин, представленої на сторінках флагмана русинської періодики міжвоєнного часу часопису «Наш лемко». Висновки. Підсумовуючи представлену на сторінках «Нашого лемка» реконструкцію українсько-російських взаємин, вкажемо на її концептуальну продуманість і змістову насиченість. У першому випадку редакторам йшлося про послідовне утвердження соборницького мислення в середовищі своїх читачів. Крізь цю призму Московія поставала одвічним ворогом українства, що всіма можливими заходами руйнував його єдність з метою подальшого фізичного закабалення і духовного винищення. Таку світоглядну модель публіцисти часопису ретельно узасаднювали численними прикладами з історії східноєвропейського регіону від доби середньовіччя до новітнього часу. Вони послідовно доводили читачеві цивілізаційну відмінність європейського за своїми цінностями українства від варварського світу російської деспотії. Утверджуючи життєвий оптимізм серед знедолених негараздами русинів, автори «Нашого лемка» акцентували історичну нездоланність українців у цій нерівній жорстокій боротьбі, виходячи з етичної засади телеологічної переваги добра над злом. Насамкінець вкажемо на успішність національної політики видавців русинського часопису, адже попри потужні нівеляційні впливи і відсутність власної державності, лемки здебільшого залишилися при українському національному виборі.
Посилання
Антонишин, П. (1934). Гляньмо правді в очі. Як дійшло до Талєргофу. Наш лемко, 9, 5.
-вич. (1934). “Ми не хочемо букварів”. Наш лемко, 20, 3.
Збаламучені брати. (1934). Збаламучені брати, що попали в московське багно, подають українцям руку. Наш лемко, 9, 5.
Їздять собі. (1934). Їздять собі на талергофськім конику. Наш лемко, 20, 2.
Наконечний, В. М. (2018). Українсько-польські взаємини 1930-х років у дзеркалі “Нашого Лемка”. Східноєвропейський історичний вісник. Спец. вип. 3, 278-284.Ой, не буде так добре. (1934).
Ой, не буде так добре, Ваню Гуняка! Наш лемко, 17, 3.Тарас Григоревич Шевченко. (1934).
Тарас Григоревич Шевченко. В 120-ту річницю уродин. Наш лемко, 5, 1–2.
Тельвак, В. В., Тельвак, В. П., Наконечний, В. М. (2021). “Геть отрую з наших хат!”: протиалкогольний дискурс газети “Наш лемко”. Русин, 66, 34–47.
Тельвак, В. В., Тельвак, В. П., Наконечний, В. М. (2022). “Чиїх батьків ми діти?”: історична політика “Нашого лемка”. Русин, 68, 154–167.
Тельвак, В., Наконечний, В. (2020). Становище русинської меншини в Другій Речі Посполитій за матеріалами газети “Наш лемко”. Русин, 61, 166–182.
Ю. Т. (1938). Новітнє кріпацтво. Наш лемко, 7, 4.
Як Москва поневолювала. (1936). Як Москва поневолювала Український Нарід. Наш лемко, 5, 2.
Як Москва поневолювала. (1936a). Як Москва поневолювала Український Нарід. Наш лемко, 7, 3.
Як Москва поневолювала. (1936b). Як Москва поневолювала Український Нарід. Наш лемко, 8, 6.
Як Москва поневолювала. (1936c). Як Москва поневолювала Український Нарід. Наш лемко, 10,
Як Москва поневолювала. (1936d). Як Москва поневолювала Український Нарід. Наш лемко, 14, 7.Як Москва поневолювала. (1936e). Як Москва поневолювала Український Нарід. Наш лемко, 21, 9.
Nakonechnyi,V.(2019). Yuliian Tarnovych as a researcher of Polish-Ukrainian relationships. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія Історія, 1/43,213–228.
