ОСВІТНЯ ПРОБЛЕМАТИКА НА СТОРІНКАХ ПОЛЬСЬКИХ ЧАСОПИСІВ ЛЬВОВА (кін. XIX – поч. XX ст.)

Анотація

Мета дослідження – показати як висвітлювалися у польській науковій пресі Львова кін. XIX – поч. XX ст. питання історії освіти на східних теренах Речі Посполитої. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності з використанням загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше, опираючись на матеріали  студій, уміщених в польських історичних часописах Львова зламу XIX–XX ст., здійснено спробу виявити домінантні теми у вивченні історії освіти на пограниччі Речі Посполитої. Висновки. У другій половині XIX ст. на теренах Східної Галичини, зокрема у Львові, розгорнувся значний науковий рух у галузі історії, організований польськими дослідниками. Це привело до створення першого польського професійного Towarzystwa Historycznego (1886) та появи низки науково-популярних, професійних і навіть аматорських журналів у галузі історії (“Przewodnik Naukowy i Literacki” (1873–1919), “Kwartalnik Historyczny” (1887–1939), “Ruś” (1911). Значне місце в цих виданнях посідала проблематика присвячена історії українських земель, що висвітлювалася в різних форматах – від науково-популярних досліджень та нарисів у криптоісторичних виданнях до розвідок, джерельних матеріалів та рецензій, які становили основу контенту в спеціалізованих проєктах. Однією з тем, що викликала увагу дослідників була тема освіти, у трактуванні якої значне місце займали не тільки наукові (пізнаннєві), а й ідеологічні мотиви. Історичні розвідки присвячені освіті у польськомовних наукових виданнях у Львові зламу XIX–XX ст. були покликані розбудити інтерес до пізнання минулого східних теренів колишньої Речі Посполитої та сприяти формуванню патріотичних почуттів. Ці землі сприймалися польськими дослідниками як невід’ємна частина спадку зруйнованої держави, а для багатьох з них ще й були “малою батьківщиною” Прикметною особливістю публікацій часописів, що мали популярно-науковий чи аматорський характер (“Przewodnik Naukowy i Literack”i, “Ruś”), була романтизація минулого і трактування освіти та історичної пам’яті про неї як форпост збереження польських культурних традицій у цих краях. З професіоналізацією історичних студій (що бачимо у матеріалах часопису “Kwartalnik Historyczny”) розвідки ставали більш фаховими, а місце легенд і переказів посідали наукові опрацювання джерел, ґрунтовані на застосуванні критичного методу, що переводило трактування питань освіти у площину поширення західної культури на східні терени і провокувало появу різноманітних дискусій довкола цієї теми.