ІСТОРИЧНА ТОПОНІМІЯ І ТОПОГРАФІЯ СЕЛА ЛІТИНЯ (XV – початок XIX ст.)
DOI:
https://doi.org/10.69550/3041-1467.1.303927Анотація
Мета статті – представити результати дослідження історичної топографії та топонімії села Літиня на Дрогобиччині. Дослідження спирається на високристання рукописних та опублікованих джерел XV – початку XIX ст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, методи:системності, загальнонаукові (аналіз, синтез) та спеціально-історичні (історико-типологічний, історико-системний, історико-порівняльний), а також критики історичних джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історичній науці проаналізовано історичну топографію та топонімію села Літиня Дрогобицького району Львівської області. Висновки. Отже, в історичній та лінгвістичній літературі існує три основні
версії походження назви села Літиня: 1) від слів “літо”, “літувати”; 2) від кореня “лут” – болото (болотиста місцевість); 3) від антропоніма Літ (Літа). Перевагу все ж надаємо першій і не лише через її історичну першість, але й тому, що вона спирається на народні перекази, котрі власне й лягли в основу твердження відомого краєзнавця другої половини ХІХ ст. Людвіка Дзєдицького. Село Літиня постало на березі річки Трудниця, яка була життєво важливою для господарського й побутового функціонування поселення. Топографічні особливості Літині та її околиць протягом століть зазнали певних змін. Вже у ХVI ст. зникло поселення Сілечка, що, ймовірно, розташовувалося у місцині Середній Горб, можлив, з’явився зародок присілка Груд. До ХVIІІ ст. були вирубані хащі і ліси, що оточували Літиню з півночі і півдня. Топоніміка ж Літині, звісно, потребує більш ретельного ономастичного дослідження, проте вона здебільшого пов’язана з особливостями місцевих ландшафту, ґрунтів і полів, їх використанням селянами.
Ключові слова: топонімія, топографія, ойконімія, історичне краєзнавство, Літиня, Дрогобиччина, історичні джерела.
Посилання
Галів, М. (2009). До питання першої писемної згадки про село Літиня. Дрогобицький краєзнавчий збірник,ХІІІ, 45–52.
Галів, М. (2012). Соціальний спектр королівських сіл Самбірського Підгір’я у XV – XVIII ст. (на прикладі села Літиня). Краєзнавство, 2 (79), 47–59.
Галів, М. (2013a). Правова (майнова) та адміністративна належність села Літиня на Дрогобиччині у XV–XVIII ст. Актуальні питання гуманітарних наук, 4, 12–20.
Галів, М. (2013b). Громадські та персональні борги в селі Літиня Самбірської економії (ХVIII ст.). Український історичний збірник, 16, 68–80.
Галів, М. (2014). Корчмарство в селі Літиня на Дрогобиччині (XVI–XVIIІ ст.). Дрогобицький краєзнавчий збірник, XVІІ, 114–125.
Галів, М. (2015). Судова справа літинянських “солтисів alias мельників” (1737 – 1744 роки). Записки Наукового Товариства імені Шевченка, CCLXVIII: Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, 311–339.
Галів, М. (2017). Історична топонімія і топографія села Літиня на Дрогобиччині. Літопис Бойківщини, 1/92(103), 54–61.
Жерела. (1900). Жерела до істориі України-Руси. Т. ІІІ: Люстрациї земель Холмської, Белзької і Львівської 1564-5 р. Львів.
Жерела. (1903). Жерела до історії України-Руси. Т. VII: Люстрация королївщин в руських землях корони з р. 1570. Львів: Накл. НТШ.
История городов и сел. (1978). История городов и сел Украинской ССР. Львовская область. Киев: Ин-т истории АН УССР.
Історія міст і сіл. (1968). Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. Київ: Гол. ред. УРЕ.
Котович, В. В. (2009). Заселення Дрогобиччини за даними ойконімії. Studiaslovakistica, 10, 244–251.
Котович, В. (2012). Походження назв населених пунктів Дрогобиччини (наукові версії). Дрогобич: Посвіт.
Літопис Руський. (1989). Літопис Руський / за Іпатським списком переклав Л. Махновець. Київ: “Дніпро”.
Пастух, Р., Сов’як, П., Шимко, І. (2012). Дрогобиччина: свідки епох. Енциклопедична книга-альбом. Кн. 1. Дрогобич: Коло.
Скочиляс, І., Середяк, Ю. (1973). Літиня і Груд Літинський. Дрогобиччина – земля Івана Франка, (т. 1, сс. 293–294). Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто.
Словник української мови. (1958). Словник української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. Т. 3. Київ: Вид-во Академії наук УРСР.
Слово о плъку ІгоревѢ. (1961). Слово о плъку ІгоревѢ та його поетичні переклади і переспіви / Видання підготував Л. Махновець. Київ: Наукова думка.
Удовенко, Л. О. (2012). Лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості топонімії Львівщини (на матеріалі Топонімів села Конів Старосамбірського району Львівської області). Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Серія: Філологія, 994 (64), 45–49.
Худаш, М., Демчук, М. (1991). Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення). Київ.
Худаш, М. (2006). Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення). Львів.Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ).
AGZ. (1872). Akta grodskie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowe. Т. ІII. Lwów. Arhiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (AGAD).
Atlas historyczny. (1899). Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie. Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: “Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej. Warszawa – Wiedeń.
Haliv, M., & Ilnytskyi, V. (2021). The methods of internal criticism of written sources in the works of ukrainian historians: on the example of scientifi c narratives on the history of education (1840s – 1930s). Annales Universitatis apulensis. Series Historica, 1 (25), 281–297. DOI: https://doi.org/10.29302/auash.2021.25.1.14
Hough, C. (2004). The (Non?)-Survival of Romano-British Toponymy. Neuphilologische Mitteilungen, 105(1), 25–32. URL: http://www.jstor.org/stable/43346325
Lu. Dz. (Ludwik Dziеdzicki). (1884). Litynia. Słownik Geografi czny Królestwa Polskiego i innych krajów słowianskich / Wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, W. Walewskiego, (t. V, pp. 354–355). Warszawa: Nakł. W. Walewskiego.
Makarski, W. (1999). Nazwy miejscowości dawnej ziemi Przemyskiej. Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL.
McDougall, E. A. (1991). The Quest for “Tarra”: Toponymy and Geography in Exploring History. History in Africa, 18, 271–289. DOI: https://doi.org/10.2307/3172066
Nandriş, G. (1958). Notes on East European Toponymy and Some Reminiscences of Petar Skok. The Slavonic and East European Review, 36(87), 496–501. URL: http://www.jstor.org/stable/4204966
Nash, J. (2015). Placenames and Ecolinguistics: Some Considerations for Toponymists. AAA: Arbeiten Aus Anglistik Und Amerikanistik, 40(1/2), 99–103. URL: http://www.jstor.org/stable/24722041
Sułkowska-Kurasiowa, I., Kuras, S. (Ed.). (1975). Zbiór dokumentów Małopolskich. Cz. VII. Wroclaw – Warszawa – Kraków – Gdańsk : Zakład ńarodowy imenia Ossolińskich, Wyd-wo PAN.
Thonemann, P. (2015). Heroic Onomastics in Roman Anatolia. Historia: Zeitschrift Für Alte Geschichte, 64(3), 357–385. URL: http://www.jstor.org/stable/24433681
